Складно заперечувати позитивні впливи соціальних мереж на наше життя. Вони стали платформами для самовираження та професійної реалізації. Нові знайомства, групи за інтересами, безперешкодна демонстрація особистих вподобань, прохання про допомогу, відновлення втрачених зв’язків з однокласниками або ж розірвання небажаних стосунків тощо — соціальні мережі створюють відчуття долученості до спільноти, відчуття, що ти не є наодинці.
Інтернет-залежність — будь-яка компульсивна та нав'язлива поведінка, що пов'язана із доступом в мережу, яка заважає нормальному життю та спричиняє сильний стрес для близьких. Люди з інтернет-залежністю не можуть припинити бути online, а тому готові на будь-які пожертви, аби не виходити з інтернету.
В основі алгоритму соціальних мереж лежить бажання отримати лайк чи репост (а відповідно — суспільне схвалення) це є вагомим мотиватором для користувачів.
Тому ми публікуємо лише найкраще, аби сподобатися, викликати заздрість та захоплення.
Проте маніфестуючи в соцмережах свої найкращі якості, ми відтворюємо в соціальному житті «ідеальне Я» — образ життя, до якого прагнемо. Це дозволяє втекти від буденності, а також ідентифікуватися зі своїм образом у соцмережах.
Переглядаючи свій «ідеальний» профіль, людина сама починає в нього вірити. Це має як негативні, так і позитивні наслідки. З одного боку, людина може насправді почати працювати над собою, змінювати свій стиль життя, аби адаптувати його під образ в житті соціальному і почуватися краще.
Але також може виникнути і підміна реальностей, коли проблеми життя «неідеального» будуть витіснятися та не будуть усвідомлюватися. Своєю чергою, це може призвести до особистісної кризи або депресії.
Зазвичай, нам хочеться надягати маску успішності, ділитися лише позитивними подіями зі свого життя, перетворюючи акаунт на «ідеальний» — взірцеву картинку, посібник життя для інших.
Суспільство перенасичене глянцевими фасадами та різнобарвними декораціями, воно вимагає справжності та приближення до реальності.